Жартівливі

А той любий Григорій

Муз. і сл. народні

А той любий Григорій
Забув скрипку в коморі,
Григориха муку брала,
А та скрипочка заграла.

Я в долоні та й у п’яти –
Як же тут не танцювати!
Пішла мука по коморі,
Розходилась ще й у дворі.

Григорихо, схаменися,
За роботоньку приймися!
Григорію нема їсти,
Нема пити, ніде сісти.

Прийшов Григор, розпалився,
За ту скрипочку схопився,
Струни стали витинати,
Не стерпів – став танцювати.

Я на нього подивилась,
Поки піч не розгорілась,
Хвилиночку почекаю –
Чоловіка підтримаю.

Вареники та галушки,
Борщ і каша, ще й пампушки
Розварились, присмалились,
Димом в комин закрутились.

Гриби.
(коломийка)

Муз. і сл. народні

Не тепер, не тепер на гриби ходити!
Восени, восени, як будуть родити.

Пішов дід на гриби, баба на підпеньки,
Баба свої посушила, дідові сиренькі.

Як ідете на підпеньки, кличте нашу Ксеньку,
Наша Ксенька не сліпенька, бачить, де підпеньки.

Добрий вечір, або що

Муз. і сл. народні

Добрий вечір, або що, або що, або що,
Вечеряв би – нема що, нема що, нема що.

Засвистав би – нема чим, нема чим, нема чим,
Говорив би – нема з ким, нема з ким, нема з ким.

Наша Гандзя добре жне, добре жне, добре жне –
Серпа в руки не возьме, не возьме, не возьме.

За Гандзею густий сніп, густий сніп, густий сніп:
Штири дяки п’ятий піп, п’ятий піп, п’ятий піп.

Уже шестий попів син, попів син, попів син
Гандзі снипо поносив, поносив, поносив.

А вже семий паламар, паламар, паламар
Гандзі снопи пов’язав, пов’язав, пов’язав.

Є в селі одна дівчина

Муз. і сл. народні

Є в селі одна дівчина,
Як червоная калина, /двічі
Ну, така весела, жвава,
Круглолиця, кучерява! /двічі

Вона гарно убереться,
Чепурненько одягнеться, /двічі
І куди не завітає,
Все до хлопців потрапляє. /двічі

А як візьме в боки руки –
Прощавайте, закаблуки! /двічі
Гарна ж дівчина моя!
Не пізнали хто? – Це ж я! /двічі

А у мене є миленький,
Всім хороший, всім гарненький, /двічі
Тільки трошечки цибатий,
Товстогубий та носатий. /двічі

Нема зуба ні одного,
Та ще й ледар він до того, /двічі
Бачте – ось який ледащий!
Я його багато краща! /двічі

Ой, геть та не лізь,
Та нехай тобі біс! /двічі
Про кохання не заводь,
І до мене – не підходь! /двічі

Жартівлива

Сл. О. Висотської,
Муз. М. Раухвергера

По гриби ходила Зіна,
Принесла трави корзину.

Приспів:
Ай-ай-ай! Ай-ай-ай!
Ай-ай, ай-ай, ай-ай-ай!

Утікав, злякавшись, Федя
Від картонного ведмедя.

Приспів.

Йшов Андрійко по провулку,
Почепив на шляпу булку.

Приспів.

Чаєм нас вгощала Поля
І поклала в чашку солі.

Приспів.

Маленькі дударі

Муз. К. Мяскова, сл. В. Морданя

Встали рано, до зорі
Славні друзі дударі.
Пісню гучно засурмили,
Все село оповістили,
Ду-ду-ду, ду-ду-ду.
Все село оповістили.

День сьогодні урочистий,
Колосок дозрів зернистий,
Низько голову схиляє,
На жнива усіх скликає.
Ду-ду-ду, ду-ду-ду,
На жнива усіх скликає.

Нумо, друзі, у танок

Муз. А. Філіпенка, сл. Т. Волгіної

Балалайка є в Бориса,
Ти заграй нам, не барися!
Трень-брень… Дивина!
Обірвалася струна!

Гарна скрипка у Івася,
Ти заграй, Івась, не гайся!
Ля-ля… раптом хрусь!
Поламав смичок Івась.

Та знайшлись у Льоши й Тані
Гарні ложки дерев’яні.
Чок-чок, чоки-чок!
Нумо, друзі, у танок!

Та до мене, легіники

Муз. і сл. народні

Та до мене легіники,
До мене, до мене,
Та солодка ябліночка
Перед хати в мене.

Та солодка ябліночка,
І добре вродила,
Ще солодша дівчинонька
Попід ню ходила.

Та ходила по садочку
І яблучка рвала,
Котрі файні парубочки,
То лиш тим давала.

Як гуцула не любити?

Муз. і сл. народні

Як гуцула не любити? –
А в гуцула вівці,
А в гуцула поза ремінь
Писані топірці.

Як гуцула не любити? –
А в гуцула кози,
А в гуцула поза ремінь
Писані заноси!

ТИХО НАД РІЧКОЮ
Тихо над річкою в ніченьку темную.
Спить зачарований ліс.
Ніжно шепоче хтось казку таємную.
Сумно зітха верболіз.
Ніжно шепоче хтось казку таємную.
Сумно зітха верболіз.

Нічка розсипала зорі злотистії:
Он вони — в річці, на дні.
Плачуть берези по той бік сріблистії,
Стогне хтось тяжко вві сні.
Плачуть берези по той бік сріблистії,
Стогне хтось тяжко вві сні.

Що йому мариться? Щастя улюблене?
В хвилях зрадливих життя?
Може, то серце нудьгує загублене,
Просить, шука вороття? —
Може, то серце нудьгує загублене,
Просить, шука вороття? -

Важко навіки минулому зникнутиі..
Нічка зітхає, мовчить.
Страшно, і сумно, і хочеться скрикнути —
Пітьму зловісну збудить.
Страшно, і сумно, і хочеться скрикнути —
Пітьму зловісну збудить.

Мелодія Петра Батюка Слова Спиридона Черкасенка

Оригінальний вірш написаний у 1906 році та має назву «Над річкою». Подано оригінальний варіант.

Казкові

Автор невідомий

Ділі – дін, ділі – дін!
Що за дивний передзвін?
Ділі – дін, ділі – дін!
Звідкіля лунає він?

Ділі – дом, ділі – дом!
Хто до нас іде з мішком?
Ділі – дом, ділі – дом!
Це іде веселий гном!

Ділі – дом, ділі – дом!
Куди йде веселий гном?
Ділі – дом, ділі – дом!
Що несе в мішечку гном?

Ділі – дін, ділі – дін!
Тут смішинки та пісні,
Ділі – дін, ділі – дін!
Їх так люблять малюки.

Батьківщина

Батьківщина

Муз. В. Таловирі,
Сл. А. Камінчука

Поле, ліс, стежка в гаї
У моїм отчім краї,
Тут живемо разом – я і ти, -
На моїй Україні,
На моїй Батьківщині
Гарно так разом стежкою йти.

Зеленіє ліщина,
Зацвітає калина,
Степом котиться диво-луна, -
Це моя Україна,
Це моя Батьківщина,
Що як тато і мама, - одна!..

Колиска

Муз. О. Білаша,
Сл. М. Ткача

Ловлю в обійми дальній виднокрай,
Лечу туди, де в снах літав колись.
Там день мені розвиднів отчий край,
Мої стежки там з небом обнялись.

Приспів:
Моя зоря на мій поріг
Мене визорює з доріг
І жде ночами на мостах.
Лечу туди, звідки росту,
Там нагойдала висоту
Мені колиска на вітрах.

Коли в холоднім затишку дібров
Чужий зеніт світився поміж віт,
Тоді вертала знов мене любов
У колисковий радісний політ.

Приспів.

Яких вершин мені б не досягти,
Я скрізь нестиму гордість на чолі,
Що колискове щастя висоти
Збагнув навік на маминій землі.

Приспів.

Пісня про Україну

Муз. О. Білаша,
Сл. Д. Павличка

До Дніпра я приходжу вмивати свій зір,
Щоб у темряві дух мій не згас.
І вдивляється в очі мені з-понад зір,
Наче батько, суворий Тарас.

Приспів:
Пахне хвиля Дніпрова, мов сіно,
І гойдається в даль степову.
Україно, моя Україно,
Я для тебе на світі живу!

Як зірниця, що впала в нічну не проглядь,
Я без тебе загину в імлі,
А твоєю любов’ю я можу обнять
Всі народи й племена землі.

Приспів.

Над тобою стояла ворожа яса,
Ти ридала в невольничім сні,
Пролетіла крізь мене, мов куля, сльоза,
І лишила безсмертя мені.

Приспів.

Дух мій вільний з тобою, одвічна снаго,
У простори братерства зліта,
Де сіяє дорога народу мого,
Наче пісня твоя золота!

Приспів.

При дорозі криниченька

Муз. О. Білаша,
Сл. М. Ткача

При дорозі криниченька, при дорозі,
При дорозі в криниченьці видно дно.
Мати сина дожидає при порозі:
«Ой, чому його так довго не видно?»

Якщо доля завдала на плечі втому,
Ти на вітрі, як билина, не впади,
Знай, що з нашої кринички після грому
Напивається веселиця води.

Ти по ній дороги вивіри під небом,
І простеляться вони з усіх сторін
В мамин світ, що над порогом тільки в тебе,
До чистенького джерельця на поклін.

Не убій любові в серці молодому,
Не засій глухими травами сліди,
Знай, що з нашої кринички після грому
Напивається веселиця води.

При дорозі, і при сонці, й при морозі
Від кринички - срібний живчик ручаю.
Смак води пізнав ти вперше при дорозі
В голубинім батьківськім краю.

Може, підеш десь у далеч невідому,
Пам’ятай про те повсюди і завжди,
Що із нашої кринички після грому
Напивається веселиця води».

Девочки! Небольшая подборка укр. песнен  про осень(ноты) .
Осенние песни на укр. языке ноты.rar.html

Отредактировано Эйлин (2010-09-04 14:03:49)